Роботи переможців 2012
І місце:
Поверить в себя: путь к Зеленому туризму

Петрушко Наталія Юріївна
Дитячий оздоровчий центр "Шанс" м. Біла Церква, Київська обл.

Украинское село. Сколько ни читай классику, оно всегда живописное и несчастное. К сожалению, так сегодня считают и сами жители сел. Мне, как координатору программы Intel «Путь к успеху», предстояло более двух лет работать в Брусиловском районе. Первое село, где начала внедряться программа «Путь к успеху» - это Приворотье, общеобразовательная школа. Дети, ученики 8 класса, прилежные, хорошо учатся. А цель этого прилежания — получить образование в большом городе и остаться там. Так что проблема понятна — неверие в возможность «нормальной» жизни в своем селе, отсутствие перспективы желанной работы для молодёжи. А село-то — одно из лучших на Житомирщине.

10 дней я жила в селе. Да, есть матушка Ирина, которая считает своей миссией работу с молодёжью, объединение её на религиозной почве. Лучше всего ей удается работа с девочками, но, мечты о счастье в большом городе только подкрепляются. И все девчонки уезжают сразу после 11 или 9 класса. А о мальчиках я уже не говорю, там работе с ними уделяется намного меньше внимания. Вечерами я прогуливалась по селу. Действительно, картина нерадостная. Как жаловались женщины постарше, уже молодые люди не только пьют, но и колются.

Занимались ребята усердно, правда, с трудом веря, что они в своём селе могут что-то изменить. Группу девочек, Вику и двух Наташ, заинтересовала тема «Зелёный туризм». Почитали в Интернете, как ведется эта деятельность на Украине. Стали искать, что может заинтересовать туристов в их селе, список получился длинным. Решили спросить у жителей Приворотья, нравится ли им идея развития у себя «З.Т.», кто согласится предложить свой дом для приема гостей, какая оплата их устроит, чему они могут научить туристов. Девчонки удивились, скольким людям такая идея пришлась по душе. Люди и рассказывали, что они могут и сколько за это просят, и показывали, где, что и как предлагают сделать. Девочки собрали все предложения, провели расчеты и оформили результаты в виде презентации.

На защите проектов среди гостей был председатель сельсовета. Он был очень заинтересован идеей, подробно расспрашивал о том, как собирали информацию, как считали, кто из жителей проявил самую большую готовность поддержать проект. Знаю, что на сходе села был разговор о развитии в Приворотье «зелёного туризма», о том , какие интересные проекты придумали дети для развития своего села.

Прошло 2 с половиной года и председатель сельсовета с. Приворотье прислал мне письмо, в которое вложил документы, свидетельствующие, что мечта трех девчонок сбылась. Март 2009 года был для них первым шагом на пути к успеху и сделали они его благодаря программе Интел «Путь к успеху».


ІI місце розділили два есе:
Маленькі зірочки на небосхилі Успіху
Слуцька Ірина Анатоліївна
Спеціалізована школа І-ІІІ ст. № 1,
Молодіжний центр соціального партнерства та творчості
м. Шостка, Сумської обл.

Кожному вчителю хочеться мати здібних і талановитих учнів, але всі діти - дуже різні. І моє завдання - дати можливість кожному своєму учню самореалізуватися, дати йому відчути його, нехай маленький, але успіх, вчасно помічений і схвалений. Я рада, що в 2010 році познайомилась з програмою корпорації Intel «Шлях для успіху». Вона допомагає мені здійснювати поставлені завдання. Саме завдяки цій програмі з моїми учнями - учасниками проекту за цей час відбулося дуже багато подій та різних ситуацій. Я хочу розповісти про яскраві успіхи деяких моїх маленьких «зірочок».

Однокласники ніколи особливо не звертали увагу на художні здібності шестикласника Ященко Івана. І ось, коли на перших заняттях ми малювали марку, його робота приємно всіх здивувала, і була признана найкращою в групі. В подальшому Іван ще не один раз дивував своїм мистецтвом. Після оголошення міського конкурсу «Відкритий конкурс з інформаційних технологій», серед номінації якого була «Статична 2D графіка», я запропонувала Івану прийняти в ньому участь. Яким же дивом для хлопця була перемога (2 місце) та отримання подарунку особисто від міського голови. Ще більш приємно усвідомлювати перемогу, якщо врахувати, що інші учасники були учнями 10 та 11 класів. За словами Івана, тепер він ще більше буде розвивати свої здібності, вивчати інші програмні продукти для робіт з малюнком.

Другою моєю «зірочкою» є учениця того ж класу, що і Іван – Забела Віка. Так склалося життя, що за станом здоров’я Віка не займається разом з іншими в школі, бо вона на індивідуальному навчанні. Заняття в групі були для неї додатковою можливістю, крім класних годин, спілкуватися з однокласниками. На перших заняттях Віка відчувала себе ще не впевнено, але однокласники постійно не залишали її поза увагою. Поступово Віка почала набирати лідерські позиції. Приємною несподіванкою для Віки стало її обрання спікером при створенні проекту.
Спочатку вона не була впевнена, що впорається, але згуртована робота групи привела до гарного результату – їх проект сподобався іншим. Відповідаючи на питання після захисту, Віка сказала, що завдяки програмі «Шлях до успіху» вона знайшла нових справжніх друзів і тепер не відчуває себе відокремленою від класу.

Хочу відмітити, що заняття за програмою, в тій чи іншій мірі, змінили життя кожного з її учасників.

В. Сухомлинський говорив, що духовне життя дитини повноцінне тільки тоді, коли вона живе у світі гри, музики, фантазії, творчості. Без цього вона - засушена квітка. Програма «Шлях для успіху» не залишає байдужим жодного учня, занурює дітей у пізнавальну діяльність, змушують їх мислити, шукати шляхи рішення, робити самостійні висновки і презентувати свої результати іншим.



ІI місце розділили два есе:
Трансформація у моєму житті
Заніздра Ірина Вікторівна
НВО №32 «Спеціалізована ЗОШ І-ІІІ ст. –
позашкільний центр «Школа мистецтв», м. Кіровоград

На сьогоднішній день у школах інформатику викладають переважно не спеціалісти: вчителі математики, фізики або трудового навчання. Їм доводиться опановувати матеріал самотужки, та ще й так, щоб діти й батьки не казали: «Це ж не вчитель інформатики, що з нього взяти?»

Моїм першим кроком до успіху став курс за програмою Intel «Навчання для майбутнього» в 2006 р. Тренінг дав заряд позитивної енергії, викликав бажання втілювати в життя нові інформаційно-комунікаційні та інноваційні технології. І почалося…

З учнями 5 класу створили проект «Чисте повітря», з яким у 2007 р. були запрошені на методичний семінар «Метод навчальних проектів у школі» до КДПУ ім. Володимира Винниченка. До речі, у цей час я здобувала другу вищу освіту – вчителя інформатики. У 2008-2009 н.р. цей проект посів І місце в обласному конкурсі навчальних проектів та ІІ місце у Всеукраїнському конкурсі «Успішний проект 2009». Це дало мені змогу позачергово атестуватися на встановлення кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії». Інший проект «Коли падають зірки…» був швидше спробою самоствердитися. У 2009-2010 н.р. цей проект посів ІІ місце в обласному конкурсі і став учасником Всеукраїнського конкурсу «Успішний проект».

На мою думку, в плані професійного зростання ще стали в нагоді і курси за програмою Intel «Шлях до успіху» (2010 р.) в м. Суми. У методичному посібнику для викладачів, який отримали учасники курсів, ґрунтовно викладена методика проведення занять, наведена значна кількість вправ, які спрямовані на уміння учнів співпрацювати в команді та стати успішними в подальшому житті. Ці матеріали використовую на своїх уроках, навчилася застосовувати рефлексію.

У рамках курсу «Комп’ютерні технології та місцева спільнота» учні за допомогою програми Paint створили марки, кращі з яких стали поштовими з правом обігу в Україні. Це творчі роботи Є.Новохатського, М.Панченка та О.Сніцар, В.Кваші.
Скільки радості було у дітей, коли одержали від координаторів програми марки. Це був стимул для інших учнів – вивчати інформатику.

На основі конкурсного відбору для фасилітаторів у січні 2012 р. була запрошена на майстер-клас і стала спеціалістом з моніторингу програми Intel «Шлях до успіху». Цього року відвідала тренінг за програмою Intel «Навчання для майбутнього» за 10 версією, де розширила знання з інформатики.

А дистанційне навчання «Вивчаємо «Підприємництво 2.0» дало змогу відчути його на собі.
Дякуючи програмам, маю необмежений доступ до сучасних інформаційних технологій, відчуваю себе не «сірою мишкою», а особистістю, володарем знань, котрі спонукають учнів вчитися мислити та усвідомлювати можливість вчитися «по-іншому».

проект «Чисте повітря»


ІIІ місце:
Допомога
Коннова Олена Георгіївна
НВК "ЗОШ ІІ ст. -  ліцей журналістики,
економіки та правознавства", м. Херсон

Школа. Тут проходе наше дитинство, починається юність. Дуже важливо, щоб спогади про це були яскраві, незабутні, радужні. Клас. Багато різних дітей. У кожного з них своє життя, свої радощі  свій сум.

Свій курс «Intel® «Шлях до успіху»,  я розпочала у класі, де були два хлопчика Ігор та Максим. Перший Ігор, дуже розумний  хлопчик, але фізично слабкий. Другий Максим навпаки, фізично був сильний, а вчився погано. Максим, який був найсильнішим, часто кривдив Ігора. Кожний з них був по своєму самотній. Я вирішала подружити цих хлопчиків. Використовуючи різні ігрові форми роботи, психологічні тренінги, проблемні ситуації, а робила так, щоб вони завжди обидва попадали в одну пару для виконання практичних робіт. На початку було важко, не дивлячись на те, що під час практичних робіт були чітко розподілені ролі, тобто один працює з книжкою, інший з мишкою, потім навпаки, вони постійно сварилися.  Максим намагався постійно пожартувати над Ігорем, а  Ігор намагався відбитися. Але одного разу, під час виконання практичних занять, у Максима не вистачило достатньої кількості знань, практичних навичок, щоб виконати роботу. І тут на допомогу прийшов Ігор. Он ввічливо і спокійно допоміг Максиму.

 Несподівано для мене і для всіх вони почали працювати разом і ввічливо ставитися один до одного, товаришувати. Курс Intel «Шлях до успіху»,  допоміг двом хлопчикам потоваришувати. Такі різні між собою, вони стали вірними друзями. Пройшло два роки, але вони і досить вірні друзі, вони дуже вдячні мені і даному курсу Intel «Шлях до успіху»,  що він їм допоміг знайти вірного друга.